oles_maasliouk: (Default)
[personal profile] oles_maasliouk

1913   -   1983      



Згори
– – ми наближались до мети. В раптовому отворі хмари я побачив клапоть зеленої землі. За всіма даними це був наш об’єкт. Проте я не почував себе цілком ще впевненим того. На пробу я скинув одну малокаліберку. Але тут побачив, що мій товариш праворуч стрімкоспадає, щоб розрядити весь свій запас – (м е н і  т і є ї  м и т і  з д а л о с я,   щ  ц е  в е л и к и й  п т а х  –) Навкруги нас зарясніли сині й чорні розриви зеніток. Не могло вже бути сумнівів. Одночасно з чільного радійовано про великий гурт ворожих нищильників із західної сторони. Я натиснув на підойму. (–  щ о  ц е в е л и к и й  п т а х  в и к и д а є  з  с е б е  п е р е т р а в л е н у  ї ж у) Колеґа підставив мені під губи філіжанку. Не відриваючи очей від вуазівника, я втягнув кілька ковтків. Я всипав добре. Бомби впали всі на вузькому просторі, колеґа простежив за ними до самих розривів, фотографуючи. Вже потім, переглядаючи фільм, я подумав на одну мить, що там внизу в бункерах певно докупи збились люди. Чудні думки, може там, серед людей нанизу, хтось хтось один релігійний – вони взагалі, кажуть, не вірять у Бога, – може якраз хтось один вірить у щось там, як колись ми в Европі вірили, і може він молиться – –, а бомба не бачить, вона падає – –
 
D’en haut
— — nous arrivions au but. Dans une brusque ouverture entre les nuages je vis un morceau de terre verte. De toute évidence c’était notre objectif. Mais je n’étais pas pleinement convaincu. A tout hasard je lâchais un petit calibre. Mais alors je vis mon camarade à tribord en piquée pour s’alléger de tout sa charge (i l  m e  s e m b l a  à  c e t  i n s t a n t  q u e  c ’ e s t  u n  i m m e n s e  o i s e a u  —  —). Autour de nous scintillèrent les explosions bleues et noires de la DCA. Il n’y avait plus de doute. En même temps un message radio concernant un escadron de chasseurs ennemis à l’occident. J’appuyais alors sur la manette. (—  —  q u e  c ’  e s t  u n  g r a n d  o i s e a u  r e j e t a n t  l a  n o u r r i t u r e  d i g é r é e). Mon collègue plaça une gourde à mes lèvres. Sans lever les yeux du tableau du bord j’avalais plusieurs gorgées. Je leur ai mis une bonne raclée. Les bombes tombèrent toutes sur un espace restreint, mon collègue les suivis à la caméra jusqu’à ce qu’elles explosent. Plus tard, en regardant la pellicule, je songeais un bref instant, que là-bas, en bas, des gens se sont tassés dans les bunkers. Etranges pensées, peut-être là-bas, parmi eux il y en avait un croyant — on dit qu’en règle générale ils ne croient pas en Dieu, — peut-être justement qu’il y en avait un qui croyait en quelque chose, comme jadis nous aussi nous avons cru en Europe, et peut-être était-il en train de prier — —, cependant que la bombe est aveugle, elle ne fait que tomber — —

Знизу
–– люди здригаються, розрив, глухота, свідомість, щось безповоротно валиться навкруги, всередені, – але релігійна людина не бачить бомби. Бачить Бога. Вона бачить Бога крізь бомби. Бомби летять униз. Тут бібліотека і ще старовинні фрески східної культури. Чи ви усвідомили старовинні фрески східної культури, коли кадаєте бомби. Пізніше на цих місцях поставлять стовпи з поясненнями. Зараз тут падають бомби. Що робиш. Гуску скубу. Сіру, білу, волохату. Куди вертати, немає хати. Куди вертати. Сказилась єси, небого. За малим не бачиш великого. Ех, знала б – у колисці задушила б, я, мати твоя. Бомби падають, Европо. Нанизу релігійна людина щось замислила щось велике, величезне, а ти в нього бомбою. Бомби летять косими стрілами наниз, не знають. Один рух орукавиченої руки, вона лежить на підоймі. Один рух – і фрески, книгозбірні, музеї. один рух – і собор, собор, собор, собор. Собори будували великі, у вас і у нас. Володимир Великий, Карл Великий, Теодоріх Великий Не звичайний Володимир, і не звичайний Карл, а великі.Великі кривдили інших, скривдили багато народів, для чого, для того, щоб побудубувати на видертих землях велике. Хвала їм і честь, побудували, вибороли право для нащадків першими зрости, злетіти і кидатись на велике бомбою – –
 
D’en bas
— — les gens sursautent, explosion, assourdissante, conscience, quelque chose s’écroule irréparablement tout autour, à l’intérieur, — mais le croyant ne voit pas les bombes. Il voit Dieu. Il voit Dieu à travers les bombes. Les bombes tombent. Il y a là une bibliothèque et d’anciennes fresques d’une culture orientale. Aviez-vous conscience des anciennes fresques orientales lorsque vous lanciez les bombes ? Plus tard l’on érigera des panneaux explicatifs. Maintenant des bombes y tombent. Que fais-tu ? Je plume une oie. Grise, blanche, velue. Pas de retour, plus de maison. Où revenir. Perdu la raison, malheureux. Ce qui est petit bouche la vue de ce qui est grand. Hélas, si je l’avais su — je t’aurais étouffé au berceau, moi, ta mère. Les bombes tombent, ô Europe. En bas le croyant invente quelque chose de grand, de grandiose, et toi tu lui lances des bombes. Les bombes tombent comme des flèches, de biais, elles ne savent pas. Un seul geste de la main gantée posée sur la manette. Un seul geste — et les fresques, les bibliothèques, les musées. Un seul geste — et la cathédrale de Berlin, la cathédrale de Rouan, la cathédrale de Cologne, la cathédrale d’Aіx-la-Chapelle. Les grands bâtirent les cathédrales, chez vous comme chez nous. Volodymyr le Grand, Charles le Grand, Théodoric le Grand. Non pas simplement Volodymyr ou Charles, mais grands. Les grands opprimaient les autres, les plus petits, ils ont asservis de nombreux peuples, pourquoi ? Pour bâtirent sur les terres arrachées ce qui est grand. Gloire et honneur à eux, ils bâtirent, et obtenu dans la lutte le droit pour leurs descendants de grandir avant les autres, de s’envoler et de lancer les bombes sur ce qui est grand — —

Згори
– – ну і чорт з ним, подумав я. Поквапно скинувши свій вантаж, я пустивсь навтьоки. Тоді, добре пам’ятаю, в мене не було і натяку на співчуття. Я певен був, що коли б я й не скинув моїх бомб, вони там нанизу, оті релігійні на своїй зеленій землі, все одно ненавиділи б мене як ворога. І коли б я був нанизу, думав я, а вони нагорі доросли б наді мною до літака, вони так само, як я, без жалю, релігійні, не вагаючись, пустили б на мене бомбу. Тому, коли до нас наблизивсь один з їхніх нищільників, що летів розлюченою осою, ми затріщали на нього чергою й кинулись навтьоки – –
 
D’en haut
— — au diable, pensais-je. Débarrassé de ma charge, je pris diligemment la fuite. Alors, je m’en souviens très bien, je n’avais pas l’ombre d’un remord. J’étais certain que si je n’avais lancé mes bombes, ceux d’en bas, ces croyants sur leur terre verte, m’aurait tout de même détesté, comme on déteste l’ennemi. Et si j’étais en bas, pensais-je, et eux en haut, grandis jusqu’à l’avion au-dessus de moi, ils auraient, comme moi, sans pitié, croyants, sans hésiter, lancer les bombes sur moi. Ainsi lorsque s’approcha l’un de leurs chasseurs comme une guêpe furieuse, après une rafale dans sa direction nous nous esquivâmes — —

Traduction - O.M.


Ігор Костецький - Ihor Kostetsky

Велика подяка М.Р.С. за те, що так мило надав ориґінальний текст І. Костецького. О.М.

Date: 2006-04-04 08:13 am (UTC)
From: [identity profile] prophet-in-blue.livejournal.com
А українською?

Date: 2006-04-04 08:39 am (UTC)
From: [identity profile] oles-maasliouk.livejournal.com
Загубив. :(
Я ж перекладаю з папірця в компутер, папірець губиться, а в компутері лишається. Те саме з «Ботакє». Де той «КК» тепер знайдеш...
О ! а може у Стеха попрохати ? Він спеціаліст по Костецькому. Спробую, але нічого не обіцяю.

Date: 2006-04-04 09:13 am (UTC)
From: [identity profile] ferike.livejournal.com
Бідні французи, мусять самі допетрати, що Ihor треба читати як Ігор, а не Іор (із наголосом на О :)))

M. Hohol ?

Date: 2006-04-04 10:50 am (UTC)
From: [identity profile] oles-maasliouk.livejournal.com
Та ну їх ваших французів...
- Vous êtes Russe ?
- Non, je suis Oukraïnien.
- C’est c’que j’dis, vous êtes Russe.
До речі сам автор називав себе Eaghor Kostetzky. Authentique.

Re: M. Hohol ?

Date: 2007-06-02 09:15 pm (UTC)
From: [identity profile] de-vy-podilys.livejournal.com
от от, але останні два роки покраще, Україна більш не ассоціюється лише з Чорнобилем та Андрієм Шевченко...але деяким важко пояснити, що ми Українці як і всі люди від мавпочок а не від росіян :)
From: [identity profile] pasternack.livejournal.com
Ви, бува, не знаєте, у якому (емігрантському) виданні виходив "Гамлет" у перекладі Костецького?

Re: Костецький і Гамлет

Date: 2008-07-15 11:33 pm (UTC)
From: [identity profile] oles-maasliouk.livejournal.com
Даруйте – відповідаю тільки тепер (інакше би відповів – не знаю). Костецький не закінчив Гамлета, перекладені кавалки були в Сучасності. Пошукати ?

Re: Костецький і Гамлет

Date: 2008-07-17 08:53 pm (UTC)
From: [identity profile] pasternack.livejournal.com
Дякую - як кажуть в англомовному світі - за tips. Шкода, що Костецький не закінчив "Гамлета". Колись я читав у його перекладах сонети Шекспіра й геть маленькі шматочки п'єси. Стосовно пошуку, то я буду вдячний. Мені буде достатньо того, що Ви вкажете в яких роках в "Сучасності" дукувалися ті кавалки.

Thanks Маркові

Date: 2008-07-18 11:47 pm (UTC)
From: [identity profile] oles-maasliouk.livejournal.com
Вільям Шекспір, «Гамлет (дія друга, сцена 2)», Сучасність (Мюнхен), ч. 12 (36), грудень 1963: 53–63;
«Гамлет» (дія третя, сцени 1 і 2), Сучасність, ч. 4 (40), квітень 1964: 53–6

P.S. Дозвольте запитати : звідки у Вас зацікавлення Костецьким ?

Re: Thanks Маркові

Date: 2008-07-20 08:17 am (UTC)
From: [identity profile] pasternack.livejournal.com
Насамперед, велике Вам спасибі за джерела. Сподіваюся, на це не витратили багато часу.

Стосовно ж зацікавлення Костецьким, то воно з'явилося через його неординарність на українському емігрантському літературному полі (даруйте за можливо тривіальне пояснення). Спершу я читав його твори, що були упорядковані доктором Стехом й видані "Критикою". А далі мене вже більше почав цікавити переклад. Як виявилося, Костецький і в переклаі залишив незлецький слід: зокрема, переклади Павнда та Шекспіра. Стосовно Шекспіра, то я взагалі хочу прочитати усі переклади "Гамлета", що були зроблені українською (а таких, за моїми підрахунками, - вісім, однак далеко не всі були завершиними). А переклад Костецького - принаймні ті малюсенькі шматочки - виявився цікавим та оригінальним.
Page generated Jul. 21st, 2017 08:32 am
Powered by Dreamwidth Studios