oles_maasliouk: (Holivky)
В феврале 1971 годы состоялось совещание руководящего состава республики по итогам работы КГБ УССР за минувший год. На совещании с докладом выступил его председатель Федорчук В.В., ниже краткая запись выступления.

В 1970 году в Киеве, Харькове, Одессе вскрыты еврейские националистические группировки, нелегальные кружки-ульпаны, ставившие задачу воспитание молодёжи в сионистском духе и отбор энтузиастов для выезда в Израиль.

украинский контекст )

Полковник Лодяной В.В. сообщил, что 177 километров Черновицкой области приходится на границу с Румынией, 30 километров из них в горах, без КСП и технических средств, неукомплектованы заставы в 21 километр охраняется лишь 12 солдатами. К охране границ привлекаются оперативный состав УКГБ, 67 народных дружин (около 2 тысяч человек), но и это не решение вопроса. В городе Черновцы 1/4 часть населения евреи.

О нехватке евреев. 1972 г. )
ua_il
oles_maasliouk: (Holivky)
... сионисты                                                                                                                                                              
“фашисты”...         “нацисты”...         “коммунисты”...


Говоря о работе советской внешней разведки в Израиле в 60-е годы, надо отметить, что в это время резидентами в Тель-Авив продолжали назначать специалистов в области партизанской и диверсионной работы. Связано это было с тем, что, как уже говорилось, СССР начал поддерживать на Ближнем Востоке арабов, которые боролись с израильтянами в том числе и диверсионными методами. Так, с августа 1962 по сентябрь 1966 года легальным резидентом в Израиле был Иван Прохорович Дедюля. В годы Великий Отечественной войны он воевал в тылу немецко-фашистских войск и командовал в Белоруссии партизанской бригадой «Смерть фашизму».

Дмитрий Прохоров, Спецслужбы Израиля, Москва-СПб, 2002, с.328.

&

General Aleksandr Sakharovsky often lectured me: “In today’s world, when nuclear arms have made military force obsolete, terrorism should become our main weapon.”...
We needed to instill a Nazi-style hatred for the Jews throughout the Islamic world, and to turn this weapon of the emotions into a terrorist bloodbath against Israel...
In the mid-1970s we also started showering the Islamic world with an Arabic translation of the Protocols of the Elders of Zion...

Ion Mihai Pacepa, Russian Footprints, National Review Online, 2006.



oles_maasliouk: (Holivky)
Страх... перед ее агентами... в нашей стране


 
Огромное большинство бывших советских заключенных боялись и еще бояться той силы, которая им причинила зло : каждому из них ясно, что уже один факт основания такого Союза, как наш*, предстваляет собой вызов, брошенный режиму, создавшему лагеря. К страху перед Москвой присоединяется страх перед ее союзниками и агентами, находящемся во всем мире, и также в нашей стране.

Юлий Марголин, «Союз бывших заключенных в советских концентрационных лагерях», Тель Авив, [1954]

* )
oles_maasliouk: (Holivky)
Семен Ґлузман «на перевихованні»У політичному таборі ВС 389/35, де я провів сім довгих років «на перевихованні», був свій невеличкий клуб антисемітів. Двійко колишніх нацистських поліцаїв-карателів, литовець-партизан («лісовий брат»), який тихо, але помітно божеволів під кінець свого двадцятип’ятирічного ув’язнення, троє тривіяльних «стукачів» із совєтських солдатів-утікачів... Усі вони періодично збиралися гуртом перед бараком, палко обговорюючи якісь свої параноїдально-примітивні «новини». Їх ніколи не розганяла табірна адміністрація, їм було дозволено збиратися групками й голосно матюкати всюдисущий сіонізм. Усі їхні «клубні дискусії» завжди активно відвідував і надихав Ізя Школьнік, єврей із Вінниці, брудний фізично та морально, озлоблене створіння. Ізя Школьнік особливу ненависть мав до євреїв-«самолётчиков», що відбували строк у тій-таки зоні. Обличчя йому спотворювала гримаса ненависти, рот вивергав потоки матірної лайки, якщо в поле його зору потрапляв хтось із них, «інших» євреїв. До слова, сьогодні Ізя Школьнік спокійно живе в Ізраїлі.
(...)
...На початку 90-х мені зателефонував невідомий єврейський активіст зі США. Він вимагав від мене активної позиції ось у чому. Із його слів, на території США живуть декілька етнічних українців, які в роки Другої світової війни брали участь в акціях Голокосту. (...) Врешті-решт я не витримав. Своєю кепською англійською сказав таке: «Я живу в країні, де поруч зі мною спокійно живуть євреї, які активно служили в каральних органах тоталітарного сталінського режиму. Вони катували і страчували своїх співгромадян, не тільки українців, серед жертв були і євреї. Вони, колишні кати, живуть поруч зі своїми жертвами, які вижили в ҐУЛАҐу... Їх ніхто не судить, вони гордо носять на грудях ордени та медалі, отримані зовсім не під час воєнних дій. І я, Семен Ґлузман, колишній совєтський дисидент і політв’язень, пропоную таке: я візьмуся лобіювати запропоновану мені проблему (українських карателів, які мешкають у США), якщо він, мій співрозмовник, вимагатиме від своїх американських конґресменів і держдепартаменту лобіювати розслідування діяльности совєтських карателів (зокрема й етнічних євреїв) на території України». Вигукнувши щось, чого я не зрозумів, мій американський співрозмовник рвучко поклав слухавку. Більше він не телефонував.

Тоді-таки, на початку 90-х, мене запросили розповісти в Конґресі США про ситуацію з дотриманням прав людини в Україні. Я підготував текст, переслав його до Чикаґа, щоби наперед ознайомити з ним партнерську (тоді) правозахисну американську організацію. Мені запропонували дещо змінити текст: у ньому з’явилися жорсткі положення про вияви антисемітизму в Україні. (...) Ясна річ, я виступив у Конґресі з власним, невідкореґованим текстом. Мої партнери були там. Вони не змогли змінити текст, тому відмовилися перекладати. Це було жахливо. Я був змушений читати англійською. Погано, повільно... Але я читав свій текст!
То був корисний урок. Я його затямив. І хоча мене перестали фінансувати, категорично відмовився далі співпрацювати з цією американською організацією. Один із її керівників – це колишній секретар партійної (комуністичної!) організації в одному з московських інститутів за часів СССР. Тепер він навчає «країни, що розвиваються», як дотримуватися прав людини. Стверджує, буцімто совєтська влада довго мучила його «в отказі». (...)


Семен Ґлузман, Рефлексії про очевидне, КРИТИКА. № 12, 2006 рік

oles_maasliouk: (Barba non facit philosophum)
6.04.2007 :
Ізраїль відхилив прохання Віктора Ющенка приїхати туди 5 травня якраз на День катастрофи, що відзначається там у пам'ять про загиблих євреїв у другій світовій війні.
Офіційно відмову у листі послу України Тімофеєву пояснили нестачею часу для підготовки візиту Ющенка та напруженим графіком виконувачки обов'язків президента Ізраїлю Далії Іцик. Як відомо, досі президент Кацав чекає на суд за завинуваченнями у згвалтуваннях. Проте ізраїльська газета "
Маарів" наводить із своїх джерел дійсну причину відмови Ющенку. МЗС Ізраїлю дізналося, що Ющенко у промові на ізраїльський день Катасрофи хоче провести паралель між голокостом та Голодомором. Газета стверджує, що Ізраїль не хоче визнавати Голодомор геноцидом, щоб не псувати відносини з Росією.




oles_maasliouk: (Default)

На самому початку цієї спільноти шановний [livejournal.com profile] hector_von_kyiv задав мені питання на яке не отримав належної відповіді. Milles excuses, cher Hector. Сьогодні хотів би запропонувати часткову відповідь, себто висвітлити один з моментів, який, на мою думку, призводить до не розуміння / не прийняття / не любови до України серед французів.

Якщо поцікавитесь у Вашої улюбленої пошукової системи про франко-українські стосунки вірогідно натрапите на сайт товариства 'France-Ukraine' )

Кіко ?

Apr. 21st, 2006 08:12 pm
oles_maasliouk: (Default)
Стосовно антиукраїнської пропаґанди російськомовних ізраїльских ЗМІ, не переконали мене пояснення шановного [livejournal.com profile] shaulreznikа.

Спочатку, як мені здається, необхідно відповісти на таке питання :


Скільки десятків (сотень ?) тисяч радянських аґентів було заслано в Ізраїль ? Як, наприклад, от цей приятель Йосіфа Кобзона =>
   

Ш. Калмановіч



N.B. Самозрозуміло, що закордонну аґентуру після 1991 року не ділили між колишніми республіками.

UPD. «Решение вопроса о возобновлении выездов советских граждан в Израиль по мотивам восстановления разрозненных войной семей может получить положительную оценку в глазах мирового общественного мнения, как гуманный акт (…). Комитет госбезопасности сможет продолжить использование этого канала в оперативных целях.»
Записка Ю.В. Андропова в ЦК КПСС, 10.06.1968

January 2014

S M T W T F S
   1234
5 678910 11
1213141516 1718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 10:52 am
Powered by Dreamwidth Studios